14 грудня 2023р. в концертному залі музичного коледжу відбувся концерт камерної музики. Виконавці-О. Володін/скрипка/та Н. Рудковська/фортепіано/.
Цей ансамбль можна назвати зразковим творчим союзом двох талановитих музикантів. Кожний з учасників ансамблю поєднує ансамблеву роботу з незалежною від неї сольною, педагогічною, концертмейстерською, оркестровою діяльністю.
Це другий концерт колективу. Минулого навчального року музиканти виконали сонати для скрипки і фортепіано Л. Бетховена, В. Моцарта та Ц. Франка. В цьогорічному концерті прозвучали сонати композиторів добетховенського періоду та К. Дебюссі.
Сонати для скрипки і чембало/фортепіано/Й. С. Баха, одна з яких, четверта, до мінорна прозвучала в концерті, відносяться до кращих зразків камерно-інструментальної музики першої половини 18 століття. Вони належать до скарбниць музичного мистецтва і сьогодні є прикрасою репертуару найвизначніших виконавців.
Відомо, що хоча Бах не був скрипалем-віртуозом, тим не менш чудово знав специфіку скрипки, її технічні і виразні можливості. Неабиякі по багатству прийоми викладення партії скрипки, блискуче і колоритне її звучання в ансамблі з чембало /фортепіано/служить тому свідоцтвом.
У виконанні сонати номер 4 О. Володіним і Н. Рудковською була чудова синхронність-результат не тільки художньої дисципліни, віртуозності, виконавської точності, творчої праці. Тут набагато більше-співпадання емоцій, темпераментів, рівня технічної майстерності, вміння слухати не тільки себе, а і партнера.
Другою в концерті прозвучала одинадцята соната В. Моцарта/К. 379/.
Близько сорока сонат для
скрипки і фортепіано, шість скрипкових концертів, скрипкові п’єси і варіації Моцарта належать до перлин світової скрипкової музики.
Грі на скрипці Моцарт почав вчитися з раннього дитинства. Перший вчитель В. Моцарта-батько, високоосвітчений і талановитий музикант Леопольд Моцарт. Його перу належить “Школа гри на скрипці”, написана незадовго до народження Вольфганга. Не дивно, що син з самого раннього віку засвоїв численні прийоми скрипкової технології, викладені в цьому першокласному документі передової педагогічної думки 18 століття.
Партії скрипки і фортепіано в сонаті Моцарта, яку виконали О. Володін і Н. Рудковська, прозвучали то задушевно і лірично, то драматично. Не відчувалось ні холодної байдужості, ні штучної збудженості, хибного пафосу. Зовні стримані, вони підкуповували непоказною віртуозністю і шляхетністю виконавської манери.
Останньою в концерті прозвучала Соната К. Дебюссі. Як на картинах імпресіоністів, колорит сонати-це не змішання суміжних нот і послідовностей на одній гармонії, а змішання гармоній, яке створює якусь срібну звучність. Виконавці майстерно відтворили своєрідний барвистий світ з переливчатою гамою звучання, характерною для музики імпресіоністів.
Слухачі щиро дякували виконавцям за велику працю, яку вони зробили в підготовці концерту, за свято музики, яке вони подарували коледжу. Концерт став для викладачів-слухачів прекрасною школою підвищення педагогічної майстерності, приводом згадати свої творчі досягнення з камерного ансамблю /цей предмет вивчають всі піаністи і струнники/. А для студентів концерт став знайомством з світом камерно- інструментальної музики.
Адже якщо раніше в наш ПК Металургів приїздили з гастролями Ігор Ойстрах і подібні йому видатні музиканти, то в наш час і в багате культурним життям Дніпро не всі в змозі дістатися. Тому особлива подяка нашим граючим викладачам О. Володіну і Н. Рудковській, за плечима яких навчання в аспірантурі, за їх регулярну і так необхідну нам концертну діяльність.
Хочеться відмітити педагогів, які зуміли в такий напружений час, в предсесійний період, знайти в своєму великому робочому графіку вільні півтори години і прийти зі своїми учнями на концерт.
А розвиваючи “педагогічну” тему, хотілось б нагадати і про ще не зжите відношення частини студентів до камерного ансамблю як до чогось другорядного. Між тим відомо, що саме з сумісним музикуванням буде пов’язана діяльність більшості випускників фортепіанного та струнного відділів музичних учбових закладів.
Авторка Костіна Л.А.